Братковицький ЗЗСО І-ІІ ступенів

Кабінет психолога

Якщо педагогічний працівник дізнався, що дитина є постраждалою від домашнього насильства, то слід звернутися до Гарячої лінії з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей за номером 1547.

Якщо педагогічний працівник дізнався, що дитина зазнала онлайн-ризикованого спілкування в Інтернеті чи її булять, шантажують в мережі, слід звернутися до Урядової консультаційної лінії з питань безпеки дітей в Інтернеті – 1545*3 (далі обрати 3).

Якщо дитина має психологічні проблеми та немає з ким ними поділитись, то варто звернутись до організації Teenergizer, де надають психологічні консультації рівний-рівному, https://teenergizer.org/ чи зателефонувати на Національну дитячу “гарячу лінію” 0 800 500 225 або 116 111.

Які ознаки булінгу?

Типовими ознаками булінгу є:

  • систематичність (повторюваність) діяння;
  • наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;
  • наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого».

Які  є види булінгу ?

 Виділяють такі види булінгу:

  • фізичний (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних пошкоджень);
  • психологічний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж);
  • економічний (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей);
  • сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти);
  • кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв).

Психолог Коваленко Романа провела анкетування з учнями школи на тему ” Булінг та його прояви в підлітковому віці”

Все про сексуальне насильство над дитиною.

Сексуальне насильство над дитиною – це залучення дитини з її згоди або без згоди до сексуальних дій дорослим задля отримання останнім задоволення чи користі. Воно може відбуватися навіть між дітьми (якщо різниця у віці понад 3 роки). Діти здійснюють сексуальне насильство не розуміючи, що це неправильно.

Сексуальне насильство в сім’ї
У 80% випадках насильство скоює знайомий дитини. І дуже часто – це член сім’ї.

Чому часто випадки сексуального насильства трапляються в сім’ї?

  • батьки мають можливість проводити час наодинці з дитиною;
  • члени родини мають авторитет в дитини, дитина їм довіряє;
  • якщо дитина маленька – вона може не розуміти “неправильних” дій дорослого,а вважати це нормою;
  • боїться втратити “друга”;
  • інший член родини ставить під сумніви слова дитини, відмовляється вірити у те, що сталося, боїться розголосу. Але незалежно від того, яким саме чином це відбулося,це – злочин.

Яким чином злочинець завойовує довіру дитини?
Злочинці налагоджують довірливі відносини з дітьми та їх близькими.
Таким чином, вони мають доступ до дітей, можуть залишатися з ними наодинці.
Тісна комунікація з дитиною дозволяє їм переконати дітей у “нормальності” їх дій та заручитися “секретністю” стосунків.
Дитина часто губиться перед авторитетом дорослого. І потім відчуває провину за свої дії.
Особливо, коли вони підкріплюються словами дорослого: “ти ж сам/сама хотів/ла”, “ти сам/сама винен/на”.

Психолог Коваленко Романа провела тренінги на тему “Попередження ,виявлення та реагування у випадку насильства над дітьми”. Були проведені заняття з учнями початкових класів,на яких психолог навчила як поводитися з незнайомими людьми, та до кого можна звернутися по допомогу.

Психолог Коваленко Романа провела практичні заняття з учнями 7-8 класів щодо протидії та профілактики булінгу в закладі освіти. Обговорила з учнями як захистити себе та не стати жертвою кібербулінгу – приниження і цькування в мережі.

З 26- 30 квітня у Братковицький ЗЗСО І-ІІ ступенів проходив тиждень психології,оскільки Всеукраїнський день психолога святкують 23 квітня. Тиждень психології зайняв своє місце серед інших предметних тижнів, оскільки з психологією пов’язаний увесь навчально-виховний процес.. А.Макаренко писав:”Педагогіка- це майстерня,а психологія -інструмент,яким там працюють”. Предметний тиждень організувала психолог Коваленко Романа Володимирівна,в якому взяли участь всі класи від 1 по 9. На виховних годинах були переглянуті і обговорені мультфільми Мотузки, Подарунок, проведені уроки доброти

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Найкраще, що може зробити мати та батько для своєї дитини у цій ситуації – це дати їй зрозуміти, що з будь-якою проблемою вона може звернутися до них, отримавши необхідну підтримку і захист. Найгірше – це сказати: «Розбирайся сам/а!». Дитина одна у цій битві не впорається …

1. Говоріть і слухайте вашу дитину щодня! Запитуйте, як минув день у школі: що було на уроці, перерві, дорогою до та зі школи. Питайте про однолітків.

Пам’ятайте: дитина не може впоратися з булінгом самостійно! Діти зазвичай не розповідають про насилля батькам, тому важливо навчитися розпізнавати ознаки булінгу.

2. Створюйте здорові ненасильницькі звички! Почніть якомога раніше вчити дітей того, чого не можна робити (штовхати, дражнити) і що необхідно робити (бути добрим, привітним, толерантним). Також навчіть дитину, що робити, якщо вона або хтось інший опинився об’єктом знущань (звернутись до дорослого, попросити агресора зупинитись, проігнорувати задирання й піти). Поясніть, що вам (батькам) можна довіряти і ви допоможете у будь-якій ситуації.

3. Навчіть дитину правильно користуватися Інтернетом, соціальними мережами. Поясніть, що таке кібербезпека і як протистояти кіберзалякуванню. Установіть ліміт часу роботи в мережі.

4. Будьте прикладом доброти і лідерства для своєї дитини. Кожного разу, коли Ви говорите з іншою особою образливим тоном, ви вчите дитину знущанню. Важливо вчити дитину робити добро і проявляти співчуття. Це запорука хороших стосунків з однолітками.

5. Навчайте дитину вирішувати проблеми конструктивно, без агресивності, хваліть її, коли в неї це виходить.

6. Хваліть дитину, коли вона добре поводиться, це допоможе їй підняти самооцінку. Дітям потрібна впевненість у собі, щоб вони могли відстояти свою

точку зору.

7. Якщо ви бачите, що когось ображають, обов’язково заступіться за дитину, навіть якщо кривдником є ваш син чи донька.

8. Ніколи не ображайте самі. Якщо дітей ображають удома, вони будуть зганяти злість на інших.

9. Хваліть і заохочуйте дитину. Допоможіть їй пишатися своїми досягненнями та відмінностями. Впевнені в собі діти рідше стають мішенню для булерів.

10. Шукайте та розвивайте таланти і позитивні якості у вашій дитині. Це може допомогти їй самоствердитись.

11. Заохочуйте дитину до фізичної активності та занять спортом, оскільки фізичні вправи сприяють кращій фізичній координації та зменшують напруження, що підвищує самооцінку дитини та поліпшує відносини з однолітками.

12. Дайте вашій дитині чітко зрозуміти, що булінгова поведінка – це серйозно, і ви не терпітимете такої поведінки в майбутньому.

13. Установіть чітку сімейну систему правил. Наслідки за порушення цих правил дитиною мають бути послідовними та не ворожими. Подавайте власний позитивний приклад дотримання цих правил.

14. Проводьте більше часу з дитиною. Слідкуйте за тим, як ваша дитина проводить свій вільний час. Познайомтеся із друзями вашої дитини, дізнайтесь, як і де вони проводять час разом.

15. Налагодьте стосунки з вчителями та однокласниками, беріть участь в заходах, до яких залучають і батьків. Запрошуйте однокласників дитини, а особливо тих, кому вона симпатизує, якомога частіше до себе в гості. Дитині потрібні люди, які не дадуть її образити.

Поради батькам п’ятикласникам .

Перехід дитини із початкової школи до середньої справедливо вважається кризовим періодом. Багаторічні спостереження педагогів та шкільних психологів свідчать про те, що цей етап неминуче пов’язаний із зниженням успішності, хоча б тимчасовим. Школярам, які звикли до певних порядків початкової школи, потрібен час, щоб пристосуватися до нового темпу і стилю життя. Часто зовнішні зміни збігаються у часі з початком фізіологічних змін в організмі дітей. Усе це, безперечно, відбивається на успішності.

Отже, період переходу молодших школярів до середньої ланки навчального закладу, як правило, пов’язаний з певними ускладненнями. Упродовж одного – трьох місяців триває процес адаптації, який не завжди позитивно впливає на успіхи дитини. У цей період відбуваються зміни у внутрішньому світі дитини, трансформуються усталені життєві поняття, розвивається теоретичне мислення, пам’ять і сприйняття стають осмисленними. Якщо в початковій школі діти тільки ознайомлювалися з навчальною діяльністю, то в середній – опановують основи самостійних форм роботи, активніше розвивають пізнавальну інтелектуальну сферу.

  Вікові особливості молодшого підлітка: потреба в гідному становищі в колективі однолітків, в сім’ї; підвищена втомлюваність; прагнення знайти вірного друга; прагнення уникнути ізоляції, як в класі, так і в малому колективі; підвищений інтерес до питання про “співвідношення сил” в класі; прагнення відмежуватися від усього підкреслено дитячого; відсутність авторитету віку; відраза до необгрунтованих заборон; сприйнятливість до промахів учителів; переоцінка своїх можливостей, реалізація яких передбачається у віддаленому майбутньому, відсутність адаптації до невдач; відсутність адаптації до положення “гіршого”; яскраво виражена емоційність; вимогливість до відповідності слова справі; підвищений інтерес до спорту.


Як зрозуміти, що дитина успішно адаптувалася?

1. Задоволеність дитини процесом навчання, дитина легко справляється з програмою.

2. Ступінь самостійності дитини при виконанні ним навчальних завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише після спроб виконати завдання самому.

3. Задоволеність міжособистісними відносинами – з однокласниками і вчителем.


Ознаки дезадаптації:

1. Втомлений, стомлений зовнішній вигляд дитини.

2. Небажання дитини ділитися своїми враженнями про проведений день. Прагнення відвернути дорослого від шкільних подій, переключити увагу на інші теми.

3. Небажання виконувати домашні завдання, негативні характеристики на адресу школи, вчителів, однокласників, скарги на ті чи інші події, пов’язані зі школою.

4. Неспокійний сон, труднощі ранкового пробудження, млявість, постійні скарги на погане самопочуття.

Як можуть допомогти батьки?
 Перша умова шкільного успіху п’ятикласника – безумовне прийняття дитини, не дивлячись на ті невдачі, з якими вона вже зіткнулася або може зіткнутися. Створюйте умови для розвитку самостійності в поведінці дитини. У п’ятикласника неодмінно повинні бути домашні обов’язки, за виконання яких він несе відповідальність. Незважаючи на гадану дорослість, п’ятикласник потребує ненав’язливого контролю з боку батьків, оскільки не завжди може сам зорієнтуватися в нових вимогах шкільного життя. Для п’ятикласника учитель – уже не такий незаперечний авторитет, як раніше, на адресу вчителів можуть звучати критичні зауваження. Важливо обговорити з дитиною причини його невдоволення, підтримуючи при цьому авторитет вчителя.

П’ятикласнику вже не так цікаве навчання саме по собі, багатьом в школі цікаво бувати тому, що там багато друзів. Важливо, щоб у дитини була можливість обговорити свої шкільні справи, навчання і стосунки з друзями в сім’ї, з батьками. Допоможіть дитині вивчити імена нових вчителів. Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, постарайтеся якомога швидше зустрітися й обговорити це з класним керівником або шкільним психологом. Основними помічниками батьків у складних ситуаціях є терпіння, увага і розуміння. Постарайтеся створити сприятливий клімат у сім’ї для дитини. 

Поради батькам п’ятикласників.

1.  Постійно тримайте в полі зору шкільне життя Вашої дитини, цікавтесь її успіхами, проблемами, труднощами.

2.  Розвивайте інтерес дітей до навчання, стимулюючи пізнавальну активність дітей.

3.  Станьте позитивним прикладом для дитини.

4.  Виробіть разом із дитиною чіткий режим дня.

5.  Розвивайте самостійність дитини до виконання домашніх завдань.

6.  Постійно в невимушеній, доброзичливій атмосфері говоріть з дитиною про її друзів, однокласників.

7.  Залучайте дитину до виконання елементарних господарських обов’язків.

8.  Підтримуйте дитину у виборі захоплень, інтересів, сприяйте пошуку корисних і цікавих справ.

9.  Навчіть дитину радитися з Вами, довіряти Вам.

10.  Підтримуйте постійний зв’язок з дитиною.

Тема ” Роль вчителя у профілактиці шкільного булінгу”

Психолог Коваленко Р.В. провела тренінг з вчителями закладу освіти